Поети - аматори Татарбунарщини

______________________________________________________

Кіріяк Вадім

мешканець м. Татарбунари

Рідна мова

Кавун луччє на баштані,

А не якійсь бахчі.

Марамбєлька у кармані,

Теж луччіше аличі.

Я влюблен у наше слово,

І нехай  простять мене,

Бо життя не кольорове,

Бо моє життя цвітне.

Слово ж «мей» замінять любі,

Отвічаю за базар.

І зимой у мене в грубі

Не зола, а перегар.

Буна зіва, буна сара,

Бялу віну – всьо пойму.

Я живу в Татарбунарах,

Я люблю свою страну.

Кирияк Вадим, 2017 г.

____________________________________________________

Лирический

В разрывы серах туч  пыталось сонце,

Зля их отряды смелостью своей,

Послать хотя бы луч в мое оконце,

Что б чем – то скрасить траур хмурых дней.

Умолкли ноты трелей над полями,

В клубки смотали голубые нити грозы.

Лес тихо стонет мшистыми корнями,

Да иней – результат ночных морозов.

Уж месяц не видать закатов дивных,

А тропки, что струились под ногами,

Теперь в нарывах слякоти противной,

И прячутся , стесняясь меж кустами.

Ложится вечер пледом дню на плечи,

Лишь фитилек свечи, сражаясь с тенью

Пугает сонных пауков над печью.

Разнообразя в чем – то быт осенний.

К стеклу прилип клочок цветной афиши,

Там клоуны, факиры, эскимо.

Скребутся под полом тихонько мыши,

Короче не погода, а дерьмо.

Кирияк Вадим, 2017 г.

_______________________________________________________

Доню моя, біда не в том,                              Ось так на старість заробили,

Що ти гуляла з Васильом,                            уже із хати відселились.

Василь той – писаний козак,                       Як зеленіє листя в гаї,

А в тебе пузо як кабак.                                 Переїжджають до сараю.

   Ще пару місяців мине,                                   Мороз потріскує на дворі,

   Малятко з’явиться одне.                                Стареньким стелять у коморі.

Пройшов ще рік, радій земля,                     В Європі баби по круїзам,

У хаті знову немовля.                                  А наші пічку топлять хмизом.

Зовуть Богдан – бо Богом дан,                   Дід в санаторій хоче – дзуськи,

Та цьому батько вже Степан.                    Він ж наш дідуню – не французький.

    Іще один такий теракт,                                 Ще можна до схочу писати,

    У тата станеться інфаркт.                            Але спинюсь, зроблю перерву.

Проходить місяць, квартал, рік.               За слово, слово римувати – не важко,

З’явився ще якийсь мужик.                       Не залізні нерви.          

До столу разом, разом сплять,                  Біжиш, рвеш жили на шматки,

Питаєм – хто? Говорить зять.                   Гуляє вітер сивим чубом.

     Представився – зовуть Тарас                      Спинився, а в дворі вінки,

     Та як же ж прокормити вас.                        І оркестранти дмуть у труби.

До пенсії – ще знову рік

Піднявся ще пенсійний вік.                      P.S.   Це не купа слів. Таке життя

Не робить зять, не робить дочка,                        у нас – хохлів.

Вона ж бо мати – одиночка.

     Такі затверджені закони,

     Працюєш, то працюй до скону.

Бажаю нашим депутатам,

Таку ж рідню собі придбати.

Коли вже геть не зможеш встати,

Дають добро відпочивати.

      Але ж іще працюють руки,

      То треба бавити онуків.

      Бо дочка – та іще холера,

      Завела знову кавалера.

Гримить весілля в нашій хаті.

Плювать на гроші, ми багаті.

За діда пенсію напились,

А за бабусі похмелились.

      А що ж стареньким їсти й пити.

     Та в них немає апетиту.

___

_____________________________________________________

Ода безвизу

Когда – то жил в России царь Петруша,

Был очень занят – никогда не бил баклуши.

Искал проблем на царственную жопу,

И наконец – то прорубил окно в Европу.

Прошли века – сто раз менялись власти,

Пришло и в нашу Украину «счастье».

Попробуй в совпадение не верь.

Зовут Петро, но этот сделал дверь.

Концерт, салюты, все безумно рады,

Теперь ломиться через форточку не надо.

В стране порядок, все проблемы позабыты,

Стучать не надо, заходи, открыто.

И я хочу в неведомые страны,

Провел ревизию своих карманов.

И досконально изучивши глобус.

Купил себе билеты на автобус.

Стою на автостанции счастливый,

В руках билет с биометричной ксивой.

« Бонжур  Сарата!», «Гуден так – Арциз!»

С моей зарплатой соответственный безвиз 

Кирияк Вадим, 2017 год

________________________________________________________

День Святого Валентина

Лютий, рівно середина.                                              Твої вуста шепотіли,

Привітання вранці.                                                      «Боже, як чудово»

Вже летять від Валентина                                          Коли клав я на могилу

Жінці і коханці.                                                           Букет паперовий.

     От і Галька тільки встала,                                         Я ж запомнив на віки,

      Іде до корови.                                                            Ти колись казала,

      Глип – у вазі серед зали                                            Одинакові смаки

      Квіти паперові.                                                          З мамою ви мали.

Жінка зразу запишалась,

Бурякова стала.

Аж у грудях зачесалось,

Ноги аж відняло.

      От Микола – гайдамака,

       Підстелив соломки.

       Вчора посилав у  сраку,

       А сьогодні цьомки.

Та тут бісик в голові,

Каже – «Чуєш Гала,

Що ще квіти не живі?

Грошей шкода стало?»

        Питай поки ще не п’яний,

        Вцілішає пика.

        Ти ж не просиш екібану,

        Хоч якусь гвоздику.

Колька в лемент – «Мама міо!»

Та я маю очі.

Галя, я не розумію,

Та чого ти хочеш!

       Пришлім році після Паски,

       Включи пам'ять мила.

       Ми с тобой, даю підказку

       На гробки ходили.

На могилі твоєй мами,

Зацвіла береза.

День тоді був дуже гарний,

Я ще був тверезий.                                                   Вадим Кіріяк,  2017р. 

____________________________________________________________________________

Безкоштовна медицина

Простудив причинне місце,

До лікарні треба.

Бо воно болить від болю,

Скачу аж до неба.

Просвітили на рентгені,

Здав аналіз сечі.

Ложуть у стаціонар,

Щоб не було втечі.

Прокололи нижче спини,

Ще й пігулок дали.

Сповіщаю до родини,

Ліпше мені стало.

Вже на виписку іду,

Результат хороший.

Залишилися за ліки,

Заплатити гроші.

Глянув в чек – «Віка петровські!»

Скільки? Скільки? Та невже?

Та у мене ж член Сваровські,

І яєчка Фаберже».

Кіріяк Вадим, 2017 рік.

_____________________________________________________________________

Прогноз погоди

Віє віхола надворі                                                Шлунок ще стерпів тортур,

Сніговим лушпинням.                                         Та за зиму повні

Навіть миші у коморі                                           Кишки від тих процедур,

Марять потеплінням.                                           Дали залп назовні.

          В гості до Пантелеймона,                                     Хочте вірте, хочте ні,

          Завітав сусіда.                                                        Хто б що не балакав.

          Щось примариться спросону,                              Портрет баби на стіні,

          То й біжить до діда.                                               Від тих газів плакав.

Діду! Каже до Панька,                                          Кіт та миші повтікали,

Чув про нову мову?                                               Геть від хімзагрози.

Знайти треба байбака,                                           Навіть блохи пострибали

Спитати погоду.                                                     З сіней – до морозу.

           Має той гризун одну,                                           Залишив всіх без вечері

           Надзвичайну вдачу.                                              Байбачисько бісів,

           Наперед усю весну,                                              Бігли з хати так, що двері

           Як у фільмі бачить.                                              Зняли з завісів.

Так отож, часу не гаєм,                                         І серед тієї кучі,

Знайдемо те чудо.                                                  Прямо до народу

Перші ми с тобою взнаєм,                                    Вибігають два ведучі

Що весною буде.                                                   Прогноза погоди.

           Що воно в степу відбулось,                                 Вся громада стрепенулась

           Але вже надвечір                                                  затихли дебати.

           Наші друзі повернулись,                                      Кожен дума,що ж це

           З байбаком на плечах.                                           Дійство може означати.

У дворі вже з півсела,                                            Дід Панько поважно крекнув

Мріють про відлигу.                                              Оце значить, браття,

Коли ждати вже тепла,                                           Весна буде така тепла,

Коли скресне крига.                                               Що не всидиш в хаті.

         А у хаті байбакові

         Розтуляють очі.

         Не питаючи у нього,

         Чи він цього хоче.

Вже й лоскочуть поміж вух,

Підкида до стелі.

Вже літа байбачий пух

По усій оселі.

        Не жаліють своїх рук,

        Тіло все в напрузі

        Але раптом – дивний звук.                              Вадім Кіріяк, 2017 р.

        У звірятка в пузі.         

_________________________________________________________________

Заробітки

Гнат племінник запитав у дядька Федота,

Чи не може той надати будь – яку роботу.

Мовляв хоче заробити якусь копійчину,

Аби справити до літа нову одежину.

Дядько ледь не впав з ослону: «От повезло зрання!»

Аж поцілував ікону зчувше те прохання.

Та роботи як мух влітку, як курнику вошей

Аби в мене і у тітки вистачило грошей.

Дядько зранку на косарку, та й взявся до справи.

Гнат також скрутив цигарку, випив кухоль кави.

Федот конячину водить, та й сам скаче гопки,

А племінник вже проводить у носі розкопки.

Пообідав, покурив та й спати уклався,

Покуняв хвилин сто двадцять й до роботи взявся.

Та тут сечовий міхур проситься до вітру,

Потім знову перекур, ще й кави з пів – літри.

Сонечко за ліс сідає, Гнатик на воротах.

Вже з годину виглядає на дядька Федота.

До хатини чимчикує знесилена тітка,

А племінник вже рахує свої заробітки.

Федот капелюха зняв, глянув на дружину.

Каже: «Все порахував – братова дитина?

Я також підбив баланс, тож отримуй Гнате.

Оце тобі твій аванс, а оце зарплата!»

Вадим Кіріяк, 2017 р.

_________________________________________________________________________________

                                                        Вірне рішення

В господарстві у Івана                                    Жаром вже пашить лице,

Порядок як в банку.                                         Весь покрився потом

Дріт колючий над парканом,                          «Ану зроблю як оце

Нема тільки танка.                                           Я іду з роботи.»

    Рублі, долари, монети,                                     В ліву руку оселедця,

    Сховане в матрасах.                                         В праву шматок м’яса,

    Десь приблизно два бюджети                         Пляшку під пахву – до серця     

    Річних Гандураса.                                            В зуби банку з квасом.

Може чоловік, та й має.                                  Кільце ковбаси на лобі,

Бо з малку тямущий.                                       Та й суне до хати

Що не так лежить – все знає,                         Такий собі Великодній

Іван Небирущий.                                             Кошик депутата.

    Ще й займає він посаду,                                 Як тут з заду Ігорьок,

    Тут і не поспориш.                                          Син сестри, Маруськи

    Навіть більшу чим завскладом,                      Та як гаркне « Хенде хох»

    Ванька  - нічний сторож.                                 Рукі вверх – по – руські.

Загасила зорі ніч,                                             Ось тобі й прийшов капут

Заспала днина.                                                  Все таки спіймали.

Менше стало – ясна річ                                   «Прощай, мамка повезут

Кормів у скотини.                                             Этапом к  Байкалу».

    Та не всі таке сприймають,                              Треба ж тобі таке свято

    Терпець увірвало.                                              Аж посивів Ваня.

    Попередили – спіймають,                                 Рукам легче на багото,

    Місця стане мало.                                             Поважчало в штанях.

Сяє блиском кожна хата,                                 Стоїть стовпом побілілим,

На вікнах замазка.                                            Немов впав у кому.

Прийшло Великоднє свято                             Та тут дійшло – «Боже, милий

По нашому – Паска.                                        Та я ж в себе дома».

    В Неберущих в хаті гості,                                Прости господи, племяш

    Як бджіл коло матки.                                        В мозги тобі вила.

    Навіть пес не їсть вже кості,                            Ото ж батько твій - алкаш

    А склада з них хатку.                                        Народив дебіла.

Ванька з хати до комори,                                А як тиск у гору скочить

Із комори в хату                                               Не дай тобі Боже

Гляньте всі – хіба це горе,                              Очі бачуть, мозок хоче,

Коли ти багатий.                                              А руки не можуть.

     І не треба – мов накрало,                                 А з іншої сторони,

     Кому яке діло.                                                   Не страшно розору,

     То воно не так лежало,                                    А от кожен раз в штани

     Чи не так висіло.                                              То буде позору.

                                                                          Треба змінювати звичку,

                                                                          Тактику міняти.

                                                                          Щоб не бігати до річки,

                                                                          Часто штани прати.

                                                                                  Не прийшло на думку. Хвате,

                                                                                  Треба зупиниться.

                                                                                  Тепер ходе на роботу

.                                                                                  В жінчиній спідниці.

Кіріяк Вадим, 2017 р

___________________________________________________________________________________