І сміх, і сльози, і любов… («Кайдашева сім’я»)
В школі ця книга пройшла повз моє тодішнє світосприйняття. В 15-16 років я не готова була сприймати українську класику. Не розуміла, що то все взяте з життя, чого не можна сказати про сучасну молодь, яка й надихнула мене знову повернутись до цього твору. До бібліотеки зайшла школярка, яка із захватом описувала красу української мови Нечуя-Левицького та глибину сюжету, що простягається крізь віки і до сьогодення. Хоча події повісті і відбуваються у 19 столітті, проблеми героїв актуальні та сучасні: житлове питання; проблема батьків і дітей; відносини свекрухи та невістки; спадщина. Нині 21 століття, а в сім'ях ті ж самі сімейні чвари і конфлікти. Повість дозволяє подивитись на ситуацію з іншого боку, а ще й на своє життя, переосмислити свої вчинки та життєві надбання. Незважаючи на сатиричну тональність повісті, вона наскрізь просякнута гординею, заздрістю, почуттям власної важливості та жадобою до влади, а ще коханням та любов’ю до власної родини, яка перемагає й приносить в сім’ю довгоочікуваний мир. Та найбільше мені сподобалась мова написання твору, що закохує в себе з перших слів. Саме цей твір може стати початком для вивчення «живої» української мови.
Убогий духом не може бути багатим. Незважаючи на те, скільки він має. Петро ЯцикЯ завжди, коли брала цю книгу в руки (а це було неодноразово), наповнювалась відчуттям заздрощів, відчуттям сили, з’являлась думка: «А я змогла б так. Мабуть, ні».Мова йде про книгу Михайла Слабошпицького «Українець, який відмовився бути бідним». Є така думка, що, якщо є зміни в суспільстві, то це добрий знак для людини. Вона може бути або лідером в своїй справі, або не досягнути нічого.
В книзі автор розповідає про нашого співвітчизника, про канадського міліонера, який в 1944 році виїхав з України, Петра Яцика. Молодим хлопчиною спочатку емігрував до Німеччини, а потім, маючи лише два долара в кишені, поїхав до Канади. Там, працював в ресторані, де мив посуд, і разом з тим вивчав французьку мову; пізнавав країну, в якій знаходився, цікавився як вона розвивається. Молодий хлопець зрозумів, що треба навчитися одній якійсь справі, щоб чогось досягнути. Англійське прислів’я каже: «Роби те, що вмієш найкраще». Канада після війни почала бурхливо розбудовуватись, приймаючи переселенців звідусюди, тому відповідно всім потрібне було житло. Петро Яцик зайнявся будівництвом (адже робив те, що вмів найкраще). Книга написана в формі діалогу з автором та роздумів самого героя книги. Відчувається велика повага письменника до співрозмовника. Як до людини, що зробила себе сама.
Роман 18+Роман Джеймса Кейна «Листоноша завжди дзвонить двічі» був у мене на слуху багато років, я чекала зустрічі з ним. І ось він потрапив до мене в збірці разом з романом Еріка Сігала «Історія кохання» (дивись минулий відгук). 
Кейн мене дещо здивував та протягом роману ставив в незручне становище. Іноді я оберталась чи немає біля мене дітей, адже деякі сторінки мене змушували червоніти. Потім, як личить справжньому бібліотекарю, я почитала про автора (вразив що називається). І виявляється у 1930-1940-х роках Кейн здобув популярність як письменник «сексу і жорстокості». «Листоноша завжди дзвонить двічі» був визнаний найнебезпечнішим романом того часу, романом, що порушує табу суспільної моралі (і не дивно). Його, навіть, заборонили друкувати в Канаді та Америці! Та й перші спроби екранізувати роман також не увінчалися успіхом. Чого лише коштує фраза від головної героїні: «Ну вдар мене!», а подальший розвиток подій просто приголомшив та залишив відчуття тривоги та насолоди від прочитаного.Динамічно))) Прискорені події, ніби дивишся кіно та уявляєш собі кожну сцену. Рекомендую відкрити та почати з фрази: «З вантажівки з сіном мене викинули десь опівдні ...» і ви не закриєте книгу доки її не дочитаєте… Гарантую!Далі буде…
Великий Гетсбі
«Великий Гетсбі» – книга, що описує людське
життя крізь століття: вічне поневіряння, спроби відійти
від реальності, ідеалізування своєї мрії. Ця
книга мотивує
краще, ніж всі книги з
психології. Людина, яка вирішила зробити сама себе. Без очікування "нового понеділка", без "ну покурю останню і кину". Людина, яка «підняла» сама
себе на новий
рівень.
Двадцяті роки ХХ століття називали
епохою джазу, який
чутно крізь увесь
роман. Америка завжди була країною контрастів. На тлі загальних веселощів і блиску сірими
плямами проступала жахлива бідність, що панувала
в провінції і далеко від культурних центрів. Джей Гетсбі – головний герой роману Фіцджеральда – народився в бідній родині.
Поставив собі за мету
стати повноправним членом вищого
суспільства. Його манила мрія.
Він був упевнений в тому,
що, досягнувши фінансового благополуччя, він не тільки займе
своє місце серед
еліти, а й зможе домогтися
того, що кохана
жінка подивиться на нього
інакше.
«Бесприданница»
«Бесприданница» - одна з небагатьох п’єс, яка зачепила мене за «живе». Події, що розгортаються в п’єсі актуальні в будь-які часи. В сучасному світі також є такі «Лариси» і їх «матусі», які намагаються «продати» доньку подорожче. Є кавалери та так звані друзі, які розігрують молоденьких дівчат між собою на «орел» чи «решку». В кожному історичному періоді є такі «Карандишеви», які намагаються випендритись за рахунок статусної нареченої, і по своїй дурості ламають життя і собі, і їй.
Кінець, звичайно, сумненький, але чого можна було ще чекати від п’єси-драми Островського. Та якщо перенести це все в життя – дуже шкода дівчини. Загинула вона даремно та з великої дурості нареченого, який намагався довести про свої права на неї, ніби - то вона якась річ.
Кожен герой цієї п’єси використовує її для задоволення власних потреб та бажань. Матусі потрібні грошики аби підтримувати той спосіб життя до якого вона звикла, наречений хоче підвищити свій статус в суспільстві, кавалери для показухи перед іншими купцями.
Те ж саме власне є й зараз, погляньте на цих старих «ловеласів», які виходять «у вищий світ» з молоденькими модельками, які їм, швидше за все, годяться в онучки.
Не було б так сумно, якби це не було правдою сучасного життя. Шкода… Шкода дівчат, що продають себе з власної волі і шкода дівчат, що вимушені торгувати своїм розумом, тілом і життям заради задоволення потреб сучасних купців.
ДРАКУЛА
Книги жанру хоррор мене приваблюють мало, я жінка вразлива, нерви у мене слабкі, а після хорошої книги або фільму цього жанру (чи історичних на зразок цього) періодично можу «викурювати» з-під ліжка всяких "страшилок"))). Але "Дракула" Брема Стокера – це ж зовсім інша справа. Герой роману - відомий всьому світу, але мало хто знає, що такий граф був насправді! Влад III, Влад Дракула, Влад Цепеш – так іменувався князь Валахії в середині XV століття. Прізвище Дракула він успадкував від свого батька. Батько отримав прізвисько "Дракул" за те, що вступив на службу в Орден Дракона. А на румунській мові «Дракул» – це дракон! Ще один відомий всім герой – Ван Хелсінг, також реально існував. Він був східнознавцем і поліглотом.
Історія передається читачеві через щоденники головних героїв (втім це зовсім не заважало читати, а навпаки, надавало можливість відчути себе в ній головним героєм). У щоденниках детально описується образ графа Дракули і всіх інших героїв, тож якщо уява не «кульгає», то буде «прекрасний» портрет головного вампіра.
Книгу прочитала «залпом», не могла відірватися. Атмосфера роману буквально просякнута старовиною, пристрастями, еротикою, прихованим пороком. Коли читаєш, відчувається атмосфера старовини: благородні панове; невинні, щирі, наївні дівчата; карети; замок. Так, міф, створений Стокером, є досить цікавим. Він по-своєму гарний і сумний. Тож не дивно, що за мотивами цієї книги знято так багато фільмів.
На мій погляд, твір має припасти до душі шанувальникам класичних готичних вампірів, що не виблискують на сонці і не носять спеціальних кілець, щоб погрітися в сонячних променях (я зовсім не проти серії "Сутінки" і серіалу "Щоденники вампіра", але іноді все ж хочеться повернутися до витоків).
Як не дивно, справжнього страху, читаючи цю книгу, я не зазнала (що, звичайно, добре), хоча були моменти, коли хотілося, щоб ніхто не помер і не був укушений.
Твір читається легко і з цікавістю. Дуже гарна мова написання. Від книги дійсно неможливо відірватися. Якщо ви ще не читали цю історію, то ви багато втратили! Обов'язково прочитайте! Рекомендую)))
«Пробуй, не зупиняйся.
Коли ви востаннє
робили щось уперше?»
Нещодавно мені до рук
потрапила книга Годіна
Сета «Пробуй, не
зупиняйся. Коли ви востаннє
робили щось уперше?»
Книга працює як
чарівний «пендель», що
підштовхує вас до
дії, саме тої,
яка довго назріває
в вашій голові
або у вашій
свідомості. Якщо ви намагаєтесь
почати якусь справу
і вас завжди
стримує питання: «а
якщо не вийде?»,
то ця книга
саме для вас. 
Автор пише трохи
іронічно та цікаво
про важливі речі,
говорить про «наукове
тицяння», і як
його застосовувати в
повсякденному житті, на
роботі та під
час різних починань. Ніколи не
зупиняйся на невдачі,
адже невдача зазвичай
це не смертельно,
а лише ще
одна з точок
до справжнього успіху. Розповідає історії
успішних людей та
їхні не лише
успішні починання. Незважаючи
на невдачі, наполегливі
люди, що не
бояться невдач, осуду
керівництва згори та
показатись бути смішним
в кінці кінців
домагаються успіхів. Але мало
просто починати, потрібно
намагатися довести справу
до кінця і
не боятися труднощів.
Вежа із чорного
дерева
Роман на «грані»
між
«хочу» та «дозволено».
У головного героя
роману Девіда Вільямс а
пройшла повна переоцінка
його життєвих цінностей
після того як він побував
в гостях у скандально відомого
художника Генрі Бреслі, репутація
якого була аж
занадто епатажною.
І сміх, і сльози, і любов… («Кайдашева сім’я»)
В школі ця книга пройшла повз моє тодішнє світосприйняття. В 15-16 років я не готова була сприймати українську класику. Не розуміла, що то все взяте з життя, чого не можна сказати про сучасну молодь, яка й надихнула мене знову повернутись до цього твору. До бібліотеки зайшла школярка, яка із захватом описувала красу української мови Нечуя-Левицького та глибину сюжету, що простягається крізь віки і до сьогодення. Хоча події повісті і відбуваються у 19 столітті, проблеми героїв актуальні та сучасні: житлове питання; проблема батьків і дітей; відносини свекрухи та невістки; спадщина. Нині 21 століття, а в сім'ях ті ж самі сімейні чвари і конфлікти. Повість дозволяє подивитись на ситуацію з іншого боку, а ще й на своє життя, переосмислити свої вчинки та життєві надбання. Незважаючи на сатиричну тональність повісті, вона наскрізь просякнута гординею, заздрістю, почуттям власної важливості та жадобою до влади, а ще коханням та любов’ю до власної родини, яка перемагає й приносить в сім’ю довгоочікуваний мир. Та найбільше мені сподобалась мова написання твору, що закохує в себе з перших слів. Саме цей твір може стати початком для вивчення «живої» української мови.
Убогий духом не може бути багатим. Незважаючи на те, скільки він має. Петро ЯцикЯ завжди, коли брала цю книгу в руки (а це було неодноразово), наповнювалась відчуттям заздрощів, відчуттям сили, з’являлась думка: «А я змогла б так. Мабуть, ні».Мова йде про книгу Михайла Слабошпицького «Українець, який відмовився бути бідним». Є така думка, що, якщо є зміни в суспільстві, то це добрий знак для людини. Вона може бути або лідером в своїй справі, або не досягнути нічого.
В книзі автор розповідає про нашого співвітчизника, про канадського міліонера, який в 1944 році виїхав з України, Петра Яцика. Молодим хлопчиною спочатку емігрував до Німеччини, а потім, маючи лише два долара в кишені, поїхав до Канади. Там, працював в ресторані, де мив посуд, і разом з тим вивчав французьку мову; пізнавав країну, в якій знаходився, цікавився як вона розвивається. Молодий хлопець зрозумів, що треба навчитися одній якійсь справі, щоб чогось досягнути. Англійське прислів’я каже: «Роби те, що вмієш найкраще». Канада після війни почала бурхливо розбудовуватись, приймаючи переселенців звідусюди, тому відповідно всім потрібне було житло. Петро Яцик зайнявся будівництвом (адже робив те, що вмів найкраще). Книга написана в формі діалогу з автором та роздумів самого героя книги. Відчувається велика повага письменника до співрозмовника. Як до людини, що зробила себе сама.
Роман 18+Роман Джеймса Кейна «Листоноша завжди дзвонить двічі» був у мене на слуху багато років, я чекала зустрічі з ним. І ось він потрапив до мене в збірці разом з романом Еріка Сігала «Історія кохання» (дивись минулий відгук).
Кейн мене дещо здивував та протягом роману ставив в незручне становище. Іноді я оберталась чи немає біля мене дітей, адже деякі сторінки мене змушували червоніти. Потім, як личить справжньому бібліотекарю, я почитала про автора (вразив що називається). І виявляється у 1930-1940-х роках Кейн здобув популярність як письменник «сексу і жорстокості». «Листоноша завжди дзвонить двічі» був визнаний найнебезпечнішим романом того часу, романом, що порушує табу суспільної моралі (і не дивно). Його, навіть, заборонили друкувати в Канаді та Америці! Та й перші спроби екранізувати роман також не увінчалися успіхом. Чого лише коштує фраза від головної героїні: «Ну вдар мене!», а подальший розвиток подій просто приголомшив та залишив відчуття тривоги та насолоди від прочитаного.Динамічно))) Прискорені події, ніби дивишся кіно та уявляєш собі кожну сцену. Рекомендую відкрити та почати з фрази: «З вантажівки з сіном мене викинули десь опівдні ...» і ви не закриєте книгу доки її не дочитаєте… Гарантую!Далі буде…
Великий Гетсбі
«Великий Гетсбі» – книга, що описує людське
життя крізь століття: вічне поневіряння, спроби відійти
від реальності, ідеалізування своєї мрії. Ця
книга мотивує
краще, ніж всі книги з
психології. Людина, яка вирішила зробити сама себе. Без очікування "нового понеділка", без "ну покурю останню і кину". Людина, яка «підняла» сама
себе на новий
рівень.
Двадцяті роки ХХ століття називали
епохою джазу, який
чутно крізь увесь
роман. Америка завжди була країною контрастів. На тлі загальних веселощів і блиску сірими
плямами проступала жахлива бідність, що панувала
в провінції і далеко від культурних центрів. Джей Гетсбі – головний герой роману Фіцджеральда – народився в бідній родині.
Поставив собі за мету
стати повноправним членом вищого
суспільства. Його манила мрія.
Він був упевнений в тому,
що, досягнувши фінансового благополуччя, він не тільки займе
своє місце серед
еліти, а й зможе домогтися
того, що кохана
жінка подивиться на нього
інакше.
І сміх, і сльози, і любов…
(«Кайдашева сім’я»)
В школі ця книга пройшла повз моє тодішнє світосприйняття. В 15-16 років я не готова була сприймати українську класику. Не розуміла, що то все взяте з життя, чого не можна сказати про сучасну молодь, яка й надихнула мене знову повернутись до цього твору. До бібліотеки зайшла школярка, яка із захватом описувала красу української мови Нечуя-Левицького та глибину сюжету, що простягається крізь віки і до сьогодення.
Хоча події повісті і відбуваються у 19 столітті, проблеми героїв актуальні та сучасні: житлове питання; проблема батьків і дітей; відносини свекрухи та невістки; спадщина. Нині 21 століття, а в сім'ях ті ж самі сімейні чвари і конфлікти. Повість дозволяє подивитись на ситуацію з іншого боку, а ще й на своє життя, переосмислити свої вчинки та життєві надбання.
Незважаючи на сатиричну тональність повісті, вона наскрізь просякнута гординею, заздрістю, почуттям власної важливості та жадобою до влади, а ще коханням та любов’ю до власної родини, яка перемагає й приносить в сім’ю довгоочікуваний мир. Та найбільше мені сподобалась мова написання твору, що закохує в себе з перших слів. Саме цей твір може стати початком для вивчення «живої» української мови.
Убогий духом не може бути багатим.
Незважаючи на те, скільки він має.
Петро Яцик
Я завжди, коли брала цю книгу в руки (а це було неодноразово), наповнювалась відчуттям заздрощів, відчуттям сили, з’являлась думка: «А я змогла б так. Мабуть, ні».
Мова йде про книгу Михайла Слабошпицького «Українець, який відмовився бути бідним». Є така думка, що, якщо є зміни в суспільстві, то це добрий знак для людини. Вона може бути або лідером в своїй справі, або не досягнути нічого.
В книзі автор розповідає про нашого співвітчизника, про канадського міліонера, який в 1944 році виїхав з України, Петра Яцика. Молодим хлопчиною спочатку емігрував до Німеччини, а потім, маючи лише два долара в кишені, поїхав до Канади. Там, працював в ресторані, де мив посуд, і разом з тим вивчав французьку мову; пізнавав країну, в якій знаходився, цікавився як вона розвивається. Молодий хлопець зрозумів, що треба навчитися одній якійсь справі, щоб чогось досягнути. Англійське прислів’я каже: «Роби те, що вмієш найкраще». Канада після війни почала бурхливо розбудовуватись, приймаючи переселенців звідусюди, тому відповідно всім потрібне було житло. Петро Яцик зайнявся будівництвом (адже робив те, що вмів найкраще). Книга написана в формі діалогу з автором та роздумів самого героя книги. Відчувається велика повага письменника до співрозмовника. Як до людини, що зробила себе сама.
Роман 18+
Роман Джеймса Кейна «Листоноша завжди дзвонить двічі» був у мене на слуху багато років, я чекала зустрічі з ним. І ось він потрапив до мене в збірці разом з романом Еріка Сігала «Історія кохання» (дивись минулий відгук).
Кейн мене дещо здивував та протягом роману ставив в незручне становище. Іноді я оберталась чи немає біля мене дітей, адже деякі сторінки мене змушували червоніти. Потім, як личить справжньому бібліотекарю, я почитала про автора (вразив що називається). І виявляється у 1930-1940-х роках Кейн здобув популярність як письменник «сексу і жорстокості». «Листоноша завжди дзвонить двічі» був визнаний найнебезпечнішим романом того часу, романом, що порушує табу суспільної моралі (і не дивно). Його, навіть, заборонили друкувати в Канаді та Америці! Та й перші спроби екранізувати роман також не увінчалися успіхом. Чого лише коштує фраза від головної героїні: «Ну вдар мене!», а подальший розвиток подій просто приголомшив та залишив відчуття тривоги та насолоди від прочитаного.
Динамічно))) Прискорені події, ніби дивишся кіно та уявляєш собі кожну сцену. Рекомендую відкрити та почати з фрази: «З вантажівки з сіном мене викинули десь опівдні ...» і ви не закриєте книгу доки її не дочитаєте… Гарантую!
Далі буде…
Двадцяті роки ХХ століття називали
епохою джазу, який
чутно крізь увесь
роман. Америка завжди була країною контрастів. На тлі загальних веселощів і блиску сірими
плямами проступала жахлива бідність, що панувала
в провінції і далеко від культурних центрів. Джей Гетсбі – головний герой роману Фіцджеральда – народився в бідній родині.
Поставив собі за мету
стати повноправним членом вищого
суспільства. Його манила мрія.
Він був упевнений в тому,
що, досягнувши фінансового благополуччя, він не тільки займе
своє місце серед
еліти, а й зможе домогтися
того, що кохана
жінка подивиться на нього
інакше.«Бесприданница»
«Бесприданница» - одна з небагатьох п’єс, яка зачепила мене за «живе». Події, що розгортаються в п’єсі актуальні в будь-які часи. В сучасному світі також є такі «Лариси» і їх «матусі», які намагаються «продати» доньку подорожче. Є кавалери та так звані друзі, які розігрують молоденьких дівчат між собою на «орел» чи «решку». В кожному історичному періоді є такі «Карандишеви», які намагаються випендритись за рахунок статусної нареченої, і по своїй дурості ламають життя і собі, і їй.
Кінець, звичайно, сумненький, але чого можна було ще чекати від п’єси-драми Островського. Та якщо перенести це все в життя – дуже шкода дівчини. Загинула вона даремно та з великої дурості нареченого, який намагався довести про свої права на неї, ніби - то вона якась річ.
Кожен герой цієї п’єси використовує її для задоволення власних потреб та бажань. Матусі потрібні грошики аби підтримувати той спосіб життя до якого вона звикла, наречений хоче підвищити свій статус в суспільстві, кавалери для показухи перед іншими купцями.
Те ж саме власне є й зараз, погляньте на цих старих «ловеласів», які виходять «у вищий світ» з молоденькими модельками, які їм, швидше за все, годяться в онучки.
Не було б так сумно, якби це не було правдою сучасного життя. Шкода… Шкода дівчат, що продають себе з власної волі і шкода дівчат, що вимушені торгувати своїм розумом, тілом і життям заради задоволення потреб сучасних купців.
ДРАКУЛА
Книги жанру хоррор мене приваблюють мало, я жінка вразлива, нерви у мене слабкі, а після хорошої книги або фільму цього жанру (чи історичних на зразок цього) періодично можу «викурювати» з-під ліжка всяких "страшилок"))). Але "Дракула" Брема Стокера – це ж зовсім інша справа. Герой роману - відомий всьому світу, але мало хто знає, що такий граф був насправді! Влад III, Влад Дракула, Влад Цепеш – так іменувався князь Валахії в середині XV століття. Прізвище Дракула він успадкував від свого батька. Батько отримав прізвисько "Дракул" за те, що вступив на службу в Орден Дракона. А на румунській мові «Дракул» – це дракон! Ще один відомий всім герой – Ван Хелсінг, також реально існував. Він був східнознавцем і поліглотом.
Історія передається читачеві через щоденники головних героїв (втім це зовсім не заважало читати, а навпаки, надавало можливість відчути себе в ній головним героєм). У щоденниках детально описується образ графа Дракули і всіх інших героїв, тож якщо уява не «кульгає», то буде «прекрасний» портрет головного вампіра.
Книгу прочитала «залпом», не могла відірватися. Атмосфера роману буквально просякнута старовиною, пристрастями, еротикою, прихованим пороком. Коли читаєш, відчувається атмосфера старовини: благородні панове; невинні, щирі, наївні дівчата; карети; замок. Так, міф, створений Стокером, є досить цікавим. Він по-своєму гарний і сумний. Тож не дивно, що за мотивами цієї книги знято так багато фільмів.
На мій погляд, твір має припасти до душі шанувальникам класичних готичних вампірів, що не виблискують на сонці і не носять спеціальних кілець, щоб погрітися в сонячних променях (я зовсім не проти серії "Сутінки" і серіалу "Щоденники вампіра", але іноді все ж хочеться повернутися до витоків).
Як не дивно, справжнього страху, читаючи цю книгу, я не зазнала (що, звичайно, добре), хоча були моменти, коли хотілося, щоб ніхто не помер і не був укушений.
Твір читається легко і з цікавістю. Дуже гарна мова написання. Від книги дійсно неможливо відірватися. Якщо ви ще не читали цю історію, то ви багато втратили! Обов'язково прочитайте! Рекомендую)))
«Пробуй, не зупиняйся.
Коли ви востаннє
робили щось уперше?»
Нещодавно мені до рук
потрапила книга Годіна
Сета «Пробуй, не
зупиняйся. Коли ви востаннє
робили щось уперше?»
Книга працює як
чарівний «пендель», що
підштовхує вас до
дії, саме тої,
яка довго назріває
в вашій голові
або у вашій
свідомості. Якщо ви намагаєтесь
почати якусь справу
і вас завжди
стримує питання: «а
якщо не вийде?»,
то ця книга
саме для вас.
Автор пише трохи
іронічно та цікаво
про важливі речі,
говорить про «наукове
тицяння», і як
його застосовувати в
повсякденному житті, на
роботі та під
час різних починань. Ніколи не
зупиняйся на невдачі,
адже невдача зазвичай
це не смертельно,
а лише ще
одна з точок
до справжнього успіху. Розповідає історії
успішних людей та
їхні не лише
успішні починання. Незважаючи
на невдачі, наполегливі
люди, що не
бояться невдач, осуду
керівництва згори та
показатись бути смішним
в кінці кінців
домагаються успіхів. Але мало
просто починати, потрібно
намагатися довести справу
до кінця і
не боятися труднощів.
В один із
моментів книги я
зрозуміла, що мені
потрібно не лише
самій навчитися бути
впевненою в собі,
не боятися показати
свою індивідуальність, генерувати
нові ідеї, але й навчити
всьому цьому свою
дитину, і один
із моментів всього
цього це свобода
дій. Адже ми завжди
заганяємо своїх дітей
в рамки «можна» - «не
можна», в сім’ї, в школі,
в соціумі, а
потім чекаємо самостійності
та впевненості вже
у дорослих молодих
людей.
Книга спрацьовує як
гасло: «Не зупиняйся
доки не дійдеш!»
У головного героя
роману Девіда Вільямс а
пройшла повна переоцінка
його життєвих цінностей
після того як він побував
в гостях у скандально відомого
художника Генрі Бреслі, репутація
якого була аж
занадто епатажною.Джон Фаулз "Колекціонер" -
книга, що витягне з душі найпотаємніше...
http://book-online.com.ua/read.php?book=5004
http://www.lib.ru/FAULS/collect.txt
Немає коментарів:
Дописати коментар