Модна читанка

Великий Гетсбі
«Великий  Гетсбі»  – книга,  що  описує  людське  життя  крізь  століття: вічне поневіряння,  спроби  відійти  від  реальності,  ідеалізування  своєї  мрії.  Ця   книга  мотивує  краще,  ніж  всі  книги  з  психології. Людина,  яка  вирішила  зробити  сама  себе. Без  очікування  "нового  понеділка",  без  "ну  покурю  останню  і  кину".  Людина,  яка  «підняла»  сама  себе  на  новий  рівень.
Двадцяті  роки  ХХ  століття  називали  епохою  джазу,  який  чутно  крізь  увесь  роман. Америка  завжди  була  країною  контрастів. На  тлі  загальних  веселощів  і  блиску  сірими  плямами  проступала  жахлива  бідність,  що  панувала  в  провінції  і  далеко  від  культурних  центрів. Джей  Гетсбі – головний  герой роману  Фіцджеральда – народився  в  бідній  родині. Поставив  собі  за  мету стати  повноправним  членом  вищого  суспільства. Його  манила  мрія. Він  був  упевнений  в  тому,  що,  досягнувши  фінансового  благополуччя,  він  не  тільки  займе  своє  місце  серед  еліти,  а  й  зможе  домогтися  того,  що  кохана  жінка  подивиться  на  нього  інакше.
Це  роман  не  про  красиве  життя. Хоча,  безумовно,  здається,  що  зі  сторінок  ллється  нестримний  сміх,  летять  бризки  дорогого  шампанського  ... і серед  цього  шуму  можна  почути  кроки  самотньої  людини,  що  без  емоцій  спостерігає  за  черговим  святом  життя.
Книга  про  те,  що  ніякі  гроші,  ніяка  розкіш,  ніякі  божевільні  розкішні  вечірки  з  натовпом  народу  не  здатні  відшкодувати  брак  простого  людського  щастя. Роман   про  недосяжну  мрію,  яку  ми  іноді  настільки  ідеалізуємо,  що  при  зустрічі  з  нею  розбиваємось  об  скелю  реальності.
Та  й  чи  існувала  вона,  ця  мрія,  або  тільки  придумано  тобою?

«Бесприданница»

«Бесприданница» - одна з небагатьох п’єс, яка зачепила мене за «живе». Події, що розгортаються в п’єсі актуальні в будь-які часи. В сучасному світі також є такі «Лариси» і їх «матусі», які намагаються «продати» доньку подорожче. Є кавалери та так звані друзі, які розігрують молоденьких дівчат між собою на «орел» чи «решку». В кожному історичному періоді є такі «Карандишеви», які намагаються випендритись за рахунок статусної нареченої, і по своїй дурості ламають життя і собі, і їй.
Кінець, звичайно, сумненький, але чого можна було ще чекати від п’єси-драми Островського. Та якщо перенести це все в життя – дуже шкода дівчини. Загинула вона даремно та з великої дурості нареченого, який намагався довести про свої права на неї, ніби - то вона якась річ.
Кожен герой цієї п’єси використовує її для задоволення власних потреб та бажань. Матусі потрібні грошики аби підтримувати той спосіб життя до якого вона звикла, наречений хоче підвищити свій статус в суспільстві, кавалери для показухи перед іншими купцями.
Те ж саме власне є й зараз, погляньте на цих старих «ловеласів», які виходять «у вищий світ» з молоденькими модельками, які їм, швидше за все, годяться в онучки.
Не було б так сумно, якби це не було правдою сучасного життя. Шкода… Шкода дівчат, що продають себе з власної волі і шкода дівчат, що вимушені торгувати своїм розумом, тілом і життям заради задоволення потреб сучасних купців.

ДРАКУЛА

Картинки по запросу книга дракула брема стокера книжний клуб

Книги жанру хоррор мене приваблюють мало, я жінка вразлива, нерви у мене слабкі, а після хорошої книги або фільму цього жанру (чи історичних на зразок цього) періодично можу «викурювати» з-під ліжка всяких "страшилок"))). Але "Дракула" Брема Стокера – це ж зовсім інша справа. Герой роману - відомий всьому світу, але мало хто знає, що такий граф був насправді! Влад III, Влад Дракула, Влад Цепеш – так іменувався князь Валахії в середині XV століття. Прізвище Дракула він успадкував від свого батька. Батько отримав прізвисько "Дракул" за те, що вступив на службу в Орден Дракона. А на румунській мові «Дракул» – це дракон! Ще один відомий всім герой – Ван Хелсінг, також реально існував. Він був східнознавцем і поліглотом.
Історія передається читачеві через щоденники головних героїв (втім це зовсім не заважало читати, а навпаки, надавало можливість відчути себе в ній головним героєм). У щоденниках детально описується образ графа Дракули і всіх інших героїв, тож якщо уява не «кульгає», то буде «прекрасний» портрет головного вампіра.
Книгу прочитала «залпом», не могла відірватися. Атмосфера роману буквально просякнута старовиною, пристрастями, еротикою, прихованим пороком. Коли читаєш, відчувається атмосфера старовини: благородні панове; невинні, щирі, наївні дівчата; карети; замок. Так, міф, створений Стокером, є досить цікавим. Він по-своєму гарний і сумний. Тож не дивно, що за мотивами цієї книги знято так багато фільмів.
На мій погляд, твір має припасти до душі шанувальникам класичних готичних вампірів, що не виблискують на сонці і не носять спеціальних кілець, щоб погрітися в сонячних променях (я зовсім не проти серії "Сутінки" і серіалу "Щоденники вампіра", але іноді все ж хочеться повернутися до витоків).
Як не дивно, справжнього страху, читаючи цю книгу, я не зазнала (що, звичайно, добре), хоча були моменти, коли хотілося, щоб ніхто не помер і не був укушений.
Твір читається легко і з цікавістю. Дуже гарна мова написання. Від книги дійсно неможливо відірватися. Якщо ви ще не читали цю історію, то ви багато втратили! Обов'язково прочитайте! Рекомендую)))


«Пробуй,  не  зупиняйся. 

Коли  ви  востаннє  

робили  щось  уперше?»
Нещодавно  мені  до  рук потрапила  книга  Годіна  Сета  «Пробуй,  не  зупиняйся. Коли  ви  востаннє  робили  щось  уперше?»   Книга  працює  як  чарівний  «пендель»,  що  підштовхує  вас  до  дії,  саме  тої,  яка  довго  назріває  в  вашій  голові  або  у  вашій  свідомості. Якщо  ви  намагаєтесь  почати  якусь  справу  і  вас  завжди  стримує  питання:  «а  якщо  не  вийде?»,  то  ця  книга  саме  для  вас.
Автор  пише  трохи  іронічно  та  цікаво  про  важливі  речі,  говорить  про  «наукове  тицяння»,  і  як  його  застосовувати  в  повсякденному  житті,  на  роботі  та  під  час  різних  починань. Ніколи  не  зупиняйся  на  невдачі,  адже  невдача  зазвичай  це  не  смертельно,  а  лише  ще  одна  з  точок  до  справжнього  успіху. Розповідає  історії  успішних  людей  та  їхні  не  лише  успішні  починання.  Незважаючи  на  невдачі,  наполегливі  люди,  що  не  бояться  невдач,  осуду  керівництва  згори  та  показатись  бути  смішним  в  кінці  кінців  домагаються  успіхів. Але  мало  просто  починати,  потрібно  намагатися  довести  справу  до  кінця  і  не  боятися  труднощів.
В  один  із  моментів  книги  я  зрозуміла,  що  мені  потрібно  не  лише  самій  навчитися  бути  впевненою  в  собі,  не  боятися  показати  свою  індивідуальність,  генерувати  нові  ідеї,  але  й  навчити  всьому  цьому  свою  дитину,  і  один  із  моментів  всього  цього  це  свобода  дій. Адже  ми  завжди  заганяємо  своїх  дітей  в  рамки  «можна» - «не  можна»,  в  сімї,  в  школі,  в  соціумі,  а  потім  чекаємо  самостійності  та  впевненості  вже  у  дорослих  молодих  людей.
Книга  спрацьовує  як  гасло:  «Не  зупиняйся  доки  не  дійдеш!»


Вежа  із  чорного  дерева

Роман  на  «грані»  між   «хочу»  та  «дозволено».
 Наші  бажання дуже  часто  обмежуються  суспільною  думкою  та  моральними  законами,  які  ми  самі  собі  нав’язали. Несвобода  та  умовності,  метафізика  буття,  муза  та  ілюзія  кохання – все  це  лиш  слова,  але  саме  в  них  суть  нашого  життя.
У  головного  героя  роману  Девіда  Вільямс а  пройшла  повна  переоцінка  його  життєвих  цінностей  після  того  як  він  побував  в  гостях  у  скандально  відомого  художника  Генрі  Бреслі,  репутація  якого  була  аж  занадто  епатажною.
Девід  вивчаючи  життя  та  творчість  Генрі  бачить,  що  його  власне  існування  безбарвне,  його  мрії  нездійсненні  та  нереальні  через  його  власні  страхи  зробити  вчинок,  який  осудить  суспільство  та  його  власна  сім’я. Він  бачить,  що  секрет  старого  художника  це  ніяких  перепон  між  власним  «Я»  та  його  вираженням. Епатажний  художник  доводить  йому,  що  життя  та  творчість  не  можна  заганяти  в  якісь  рамки.
  І  на  фоні  свободи  життя  та  почуттів  Генрі – Девід   повертається  в  своє  життя,  в  завчені  милі  фрази  та  погляди  жінки. І  залишається  лише  внутрішній  крик, що  стусаном  викинутий  за  межі  свідомості  виказує  його  остання  фраза:
-          Ти  як,  милий?
-          Я? Вцілів…   
/http://lib.ru/FAULS/tower.txt/ - прочитати  можеш  тут)))
      

Джон Фаулз "Колекціонер" - 

книга, що витягне з душі найпотаємніше...

Спочатку мене дратували намагання «Калібана», закохати в себе Міранду. Дуже багато запитань, та ні однієї відповіді: чому? Навіщо? Така безвихідь. Така молода, красуня та розумниця Міранда, закохана безтямно у Ч.В., що на багато старший від неї. Але саме з ним вона могла просто помовчати та дивитися в одну сторону, жити на одній хвилі. Та тут в її життя ввірвався бездушний та мерзенний тип, що намагався її як метелика втиснути в рамки свого розуміння життя.Крізь всю книгу мене переслідували почуття, що багато з нас в житті переживають ті ж самі почуття, що й молода студентка. Кінець для мене був просто відкриттям. Адже багато хто з нас в житті нічого не може або не хоче змінити і все життя живуть з такими «Калібанами», що намагаються витягнути з тебе всю душу і залишити лише картинку, яка на їхню думку повинна бути, щоб «було як у всіх».Видимість щасливої сім’ї, видимість кохання, видимість життя…
http://book-online.com.ua/read.php?book=5004 
http://www.lib.ru/FAULS/collect.txt 

Читай разом з нами!!!

Комментариев нет:

Отправить комментарий